Корейський, чеченський чи хорватський: який сценарій після війни “світить” Україні і в чому загроза

Повномасштабне вторгнення РФ і війна з Росією – найбільший за масштабом збройний конфлікт на Європейському континенті від часів Другої світової війни. Проте на долю не лише одного українського народу випала війна.

Всі війни, як відомо, рано чи пізно, закінчуються. Які історичні прецеденти можуть бути повчальнимии для України і досвідом яких країн ми можемо скористатися, а який навпаки – смертельно небезпечний для нашої держави, розбирався ТСН.ua.

Корейський сценарій

Говорячи про корейський сценарій, мається на увазі досвід завершення Корейської війни 1950-1953 рр. Формально, це була війна між демократичною владою на півдні і комуністичним режимом на півночі. Але в бойових діях брали участь з одного боку  Китай і СРСР (на боці Північної Кореї), з іншого боку – США і низка західних країн під прапором ООН).

Трішки з історії про Корею

Після завершення Другої світової війни  США і СРСР домовились розділити Корейський півострів по 38-й паралелі.

Розподіл Кореї мав бути тимчасовим. Проте ні південь, ні північ не збиралися поступатися, і хотіли, щоб саме їхня влада поширилася на всю країну.

Станом на початок осені 1950 року північнокорейські сили за підтримки своїх могутніших тоталітарних друзів витіснили сили Південної Кореї та ООН далеко на південь, аж до Пусана. Під час контрнаступу восени 1950 року Сеулу за підтримки сил ООН вдалося вигнати комунстів далеко за 38-му паралель, майже до кордону з Китаєм.

Ні Пекін, ні Москва не збиралися миритися із втратою свого сателіта, тому посилили КНДР допомогу. Про надану Радянським Союзом військову допомогу у США було добре відомо, але задля уникнення ядерного конфлікту жодних заходів Вашингтоном не було вжито.

Наслідки Корейської війни

Війна завершилася майже на тому самому кордоні (за невеликими змінами), де й почалася. Угода про перемир’я вважалася тимчасовим, однак діє досі.

За підтримки США, Південна Корея стала процвітаючою країною, з сильною економікою і передовими технологіями.

Також Сеул за останні роки активно вкладає гроші у свій ВПК і продає зброю і військову техніку у світі. Наприклад, у липні минулого року Польща підписала контракт із Південною Кореєю щодо постачань важкого озброєння та літаків. А в березні цього року стало відомо, що Польща у Познані починає виробництво танків разом із Південною Кореєю. Щоправда, ділитися зброєю та технікою з Україною Сеул поки не хоче.

Тим часом КНДР – один із найжорсткіших тоталітарних режимів у світі, де, наприклад, за перегляд південнокорейського фільму можна загриміти до в'язниці. Про критику “вождя” тут навіть і не йдеться. А сам глава КНДР Кім Чен Ин прославився своєю жорстокістю, коли за його наказом опального генерала розстріляли з гранатомета.

Під час війни в Україні Кім Чен Ин допомагає іншому тиранові – Путіну.

Розвідка Південної Кореї повідомила, що КНДР передала Росії понад мільйон артснарядів для війни в Україні. Йдеться про понад 10 партій боєприпасів. 

А тим часом, колись єдиний народ продовжує жити фактично не у двох різних державах, а у двох різних світах. За словами істориків, у жителів Півночі і Півдня поступово навіть змінюється мова. Не виключено, що за кілька десятиліть їм вже буде важко зрозуміти одне одного.

Ставлення влади до ймовірності корейського сценарію

Українські лідери суспільної думки і влада негативно ставляться до корейського сценарію. У травні видання Politico з посиланням на офіційних осіб США повідомило, що в Адміністрації президента Байдена розглядають варіант, коли Україна буде поділена на дві частини за “корейським” сценарієм.

Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк запевнив, що такий сценарій “взагалі не стоїть на порядку денному”.

Досвід для України

Говорячи про корейський сценарій для України, експерти відводять окупованим територіям роль КНДР. У разі замороження війни з РФ шлях Південної Кореї Київ міг би повторити у разі незмінної допомоги Заходу. Та як ми бачимо, останнім часом США і союзники дедалі менше хочуть допомагати українцям.

Відмінність ситуацію в Україні від “корейського контексту”

Путінський режим не створює в Україні жодних маріонеткових псевдодержавних утворень. Навіть так звані “ЛДНР” зрештою були захоплені напряму.

Як зазначає публіцист Володимир Солов'ян, “Москва знищує українську ідентичність на окупованих територіях, тому наслідком відмови Києва від окупованих територій  політика етноциду відносно мільйонів українців”.

На думку політолога Володимира Фесенка, корейський сценарій буде розглядатись в тому випадку, “якщо війна перейде у тривалу і стійку позиційну фазу, якщо стане зрозумілим, що жодна з сторін не отримає перевагу і не виграє війну остаточно”.

Чеченський сценарій

Та корейський сценарій – це ще не найгірший. У контексті суперечностей між політичною владою і головокомом Залужним, про які пишуть ЗМІ, варто нагадати, що чекає на народ, лідери якого не можуть домовитися між собою, навіть після того, як розбили агресора.

Політичний і релігійний розкол у Чечні

Чеченський народ, незважаючи на перемогу у Першій чеченській війні (1994 – 1996 роки), не зумів вистояти у боротьбі з російськими окупантами, що завершилося для нього трагічно.

Після Першої Чеченської війни Чечня де-факто стала незалежною від Росії. Кремль був у паніці, адже небезпідставно боявся, що прикладом Чечні наслідують інші національні автономії та народ.

Тим часом, у Республіці Ічкерія розпочалася політична криза і боротьба за владу, провокована агентами ФСБ.

“Війна була призупинена і перейшла в іншу форму – робота спецслужб. Якщо у відкритій війні ми вміли протистояти Росії, то протистояти проти російських спецслужб і їхніх провокацій – ми виявилися не готові”, – сказав чеченський політичних і військовий діяч, лідер вільної Ічкерії Ахмед Закаєв.

Він нагадав, що після Першої чеченської війни його країна перебувала у руїнах і чеченці залишилися сам на сам зі своїми проблемами, адже ні Росія, ні світ не збиралися їм допомагати.

“І, звісно, релігійний розкол, який стався. У цьому він перевершив все і вся. Це було основною причиною розколу у чеченському суспільстві”, – сказав лідер вільної Ічкерії. Під релігійним розколом Закаєв має на увазі, що чеченці розділилися на поміркованих мусульман, які прагнули побудувати вільну від РФ державу за допомогою Заходу, і радикальних ісламістів. Зокрема, йдеться про конфлікт між урядом Масхадова (який був вбитий росіянами 2005 року) – з одного боку і радикальними ісламістами (т.з. ваххабітами) – з іншого.

Закаєв вважає, що найголовнішою помилкою чеченського народу було проведення виборів, і це дозволило росіянам внести розкол у суспільство.

Серію терористичних актів у російських містах Буйнакськ, Москва та Волгодонськ, які були влаштовані ФСБ одразу після приходу до владу молодого тоді Путіна, “спихнули” на чеченців і використали як один із приводів для нової війни.

На жаль, у Другій чеченській війні гірський народ не вистояв.

Партизанська війна тривала від 2000 до, за різним даними 2010 чи навіть 2017 років. У грудні 2017 року голова ФСБ РФ Олександр Бортніков заявив про “остаточну ліквідацію терористичного підпілля” на Північному Кавказі. Закаєв же стверджує, що останні бійці чеченського руху спротиву були вбиті в 2021 році.

Окупанти влаштували чеченцям справжній терор. Станом на 23 грудня 2001 року в Чечні діяли понад 800 фільтраційних таборів та фільтраційних пунктів. Як і пізніше в Україні, росіяни грабували мирне населення, вбивали, ґвалтували, палили будинки.

Після Першої та Другої чеченських війн значна кількість чеченців була змушена тікати до країн Західної Європи, Туреччини та арабських країн, рятуючись від російських репресій.

Чимало лідерів визвольного руху Ічкерії зрадили свій народ і перейшли на бік російських окупантів. Під час Першої чеченської війни разом із батьком Рамзан Кадиров перебував у лавах борців за незалежність Ічкерії і навіть хвалився в одному з інтерв'ю, що “вбив першого росіянина в 16 років”. Його батько, Ахмат Кадиров, обіймав посаду муфтія Ічкерії і був одним із лідерів боротьби за незалежність від РФ.

Під час Другої чеченської війни Кадирови зрадили свій народ і перейшли на бік Москви.

Зараз на території Чечні панує диктаторський режим Рамзана Кадирова, який повністю підпорядковується Кремлю.

Двоюрідний брат Кадирова Адам Делімханов, який бував на окупованих територіях і якого навіть ледь не “задвохсотили”, був водієм чеченського польового командира Салмана Радуєва.

З останніх зрадників відомо про Хусейна Джамбетова, який воював за Україну у складі чеченського Окремого батальйону особливого призначення (ОБОН), але повернувся до Грозного і висловив підтримку режиму Рамзана Кадирова.

Уроки для України

Екскомандир роти батальйону “Айдар”, військовй експерт Євген Дикий попереджає: путінський режим намагається переконати Захід у необхідності припинення бойових дій та переговорів. Таким чином Кремль прагне виторгувати собі час, щоб підготуватися до нової війни.

“Це катастрофічний варіант. Для нас це означає програш війни. Росіяни це чудово розуміють. Це чеченський варіант, коли вони програли Першу війну у Чечні, підписали мир, але виключно для того, щоб виграти час і підготуватися до Другої чеченської війни. Це виграш часу, щоб остаточно нас знищити”, – пояснив військовий.

Хорватський сценарій

1991 року у відповідь проголошення незалежності Хорватії серби, які компактно були розселені у східних та південно-східних регіонах країни, проголосилии невизнане державне утворення “Республіка Сербська країна”. Сепаратистьке утворення, підтримуване Белградом, існувало від 1991-го до 1994 року.

Від 1992 року між владою Хорватії і сепаратистами була підписана угода про припинення вогню. Цей час Загреб використав для посилення своєї армії.

У травні 1995 року хорвати провели операцію “Блискавка” для відновлення контролю над західною Славонією.

4 серпня – 7 серпня 1995 року хорвати провели великомасштабну військову операцію, яка отримала назву “Буря”. 5 серпня впала столиця хорватських сербів місто Кнін.

За допомогою операції всього за 84 години Загреб відновив владу на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях. “Буря” стала ключовою військовою акцією, що поклала край війні в Хорватії і відновила територіальну цілісність країни.

Чому не все так просто буде для України

Хорватський досвід цінний для України, але варто зважати: українцям протистоїть ядерна держава з понад 140 млн населенням і нескінченним мобілізаційним ресурсом. РФ ставить економіку на військові рейки, заручилася підтримкою таких же тоталітарних режимів, як Іран і Північна Корея і намагається “виторгувати” підтримку Китаю.

Тоді як Союзна Республіка Югославія (Сербія) на той час вже вела війна у Боснії і намагалася втримати Косово. РФ після розпаду СРСР була ослабленою і не могла надати своєму традиційному союзнику на Балканах – Белграду – повноцінну допомогу.

Боснійський сценарій

До 22 лютого 2022 року Україні чимало експертів “пророкували” боснійський сцеарій. Після повномасштабного вторгнення і так званого “приєднання” Путіним окупованих територій, він уже фактично неактуальний, але коротко пояснимо читачам, про що йдеться.

До 2022 року не виключалося, що Путін може повернути Донбас Україні на умовах якоїсь автономії, щоб гальмувати європейський та євроінтеграційний курс, як це робить Республіка Сербська (не плутати із Сербією) у складі Боснії. Та, як бачимо, диктатор Путін не пішов цим шляхом.