Пророче застереження Ейнштейна проти ядерної війни: про що в ньому йшлося
Незадовго до своєї смерті 1955 року лауреат Нобелівської премії Альберт Ейнштейн підписав маніфест, написаний філософом Бертраном Расселом. Це був останній публічний виступ Ейнштейна, який згодом отримав назву “Маніфест Рассела-Ейнштейна”.
У документі висловлювалося побоювання, що громадськість не розуміє потужності нещодавно розроблених водневих бомб, які є навіть потужнішими за атомні. У маніфесті Рассел попереджав, “що війна з використанням водневих бомб може покласти край людському роду”.
Про це пише Business Insider.
“Війну виграно, але не мир”
Хоча кількість ядерної зброї коливалася протягом десятиліть, сьогодні у дев'яти країнах світу налічується близько 12 500 одиниць, тож деякі з побоювань вчених, висловлених у маніфесті, залишаються актуальними і сьогодні.
У роки після того, як США скинули дві атомні бомби на японські міста Хіросіму і Нагасакі, багато вчених, які брали участь у Мангеттенському проєкті з розробки зброї, висловлювали каяття за свою роботу. Вони боялися, що подібні бомби будуть використані в майбутніх війнах.
Хоча Альберт Ейнштейн ніколи не був учасником Мангеттенського проєкту, 1939 року він підписав листа до президента США Франкліна Д. Рузвельта, закликаючи його “прискорити експериментальну роботу” з ураном для потенційного використання в атомній зброї. Через роки німецький фізик назвав цей лист своєю “єдиною великою помилкою”.
У новій документальній драмі Netflix “Ейнштейн і бомба” використано кадри та реконструкції, що розповідають про відомого вченого та його мінливі погляди на ядерну зброю.
У ній цитується його промова на врученні Нобелівської премії 1945 року, в якій він висловлює занепокоєння щодо майбутнього використання ядерної зброї: “Війну виграно, але не мир”.
Підписавши маніфест Рассела, Ейнштейн сподівався попередити громадськість про небезпеку цієї нової зброї як свій “останній публічний акт”, за словами фізика Джозефа Ротблата, який пішов з Мангеттенського проєкту через моральні заперечення.
Хоча це було за десятиліття до того, як вчені запропонували теорію ядерної зими, маніфест передбачав, що використання декількох H-бомб призведе до “всезагальної смерті” через “повільні тортури хвороб і розпаду”.
Ротблат, Фредерік Жоліо-Кюрі, Лайнус Полінг та інші вчені підписали маніфест, який призвів до створення Пагуошських конференцій з науки і світових справ. Організація має на меті позбавити світ від зброї масового знищення.
2013 року Ротблат писав, що твердження маніфесту “Пам'ятайте про свою людяність, а про решту забудьте” є таким же актуальним, як і в день, коли Рассел його написав.
Читайте провідні новини дня:
- Аеропорт “Бориспіль” готують до відкриття: коли можуть відновитися польоти і хто має сказати “так”
- Блокування кордону: в Польщі анонсували переговори з фермерами
- ЗСУ завдали влучного удару по полігону з окупантами (відео)
Повний текст “Маніфесту Рассела-Ейнштейна”
9 липня 1955 року
У трагічній ситуації, в якій опинилося людство, ми вважаємо, що вчені повинні зібратися на конференцію, щоб оцінити небезпеки, які виникли в результаті розробки зброї масового знищення, і обговорити резолюцію в дусі проєкту, що додається.
Ми виступаємо з цієї нагоди не як представники тієї чи іншої нації, континенту чи віросповідання, а як люди, представники виду Людина, чиє подальше існування перебуває під сумнівом. Світ сповнений конфліктів; і, затьмарюючи всі дрібні конфлікти, титанічна боротьба між комунізмом і антикомунізмом.
Майже кожна політично свідома людина має сильні почуття щодо одного чи кількох з цих питань; але ми хочемо, щоб ви, якщо можете, відкинули ці почуття і вважали себе лише членами біологічного виду, який має дивовижну історію і зникнення якого ніхто з нас не може бажати.
Ми намагатимемося не сказати жодного слова, яке б більше сподобалося одній групі, ніж іншій. Усім однаково загрожує небезпека, і якщо її усвідомлюють, то є надія, що спільними зусиллями вдасться її відвернути.
Ми повинні навчитися мислити по-новому. Ми повинні навчитися запитувати себе не про те, які кроки можна зробити, щоб дати військову перемогу тій чи іншій групі, якій ми віддаємо перевагу, бо таких кроків більше не існує; питання, яке ми повинні собі поставити, звучить так: які кроки можна зробити, щоб запобігти військовому змаганню, яке повинно бути катастрофічним для всіх сторін?
Широка громадськість, і навіть багато людей, які займають високі посади, не усвідомили, що буде у війні з ядерними бомбами. Широка громадськість все ще мислить категоріями знищення міст. Зрозуміло, що нові бомби потужніші за старі, і що, якщо одна А-бомба може знищити Хіросіму, то одна H-бомба може знищити найбільші міста, такі як Лондон, Нью-Йорк і Москва.
Без сумніву, у війні з використанням водневої бомби великі міста були б знищені. Але це одна з менших катастроф, з якими довелося б зіткнутися. Якби всі жителі Лондона, Нью-Йорка і Москви були знищені, світ міг би оговтатися від удару за кілька століть. Але тепер ми знаємо, особливо після випробувань на Бікіні, що ядерні бомби можуть поступово поширювати руйнування на набагато більшій території, ніж передбачалося.
З дуже хороших джерел відомо, що зараз можна виготовити бомбу, яка буде в 2 500 разів потужнішою за ту, що зруйнувала Хіросіму. Така бомба, під час вибуху біля землі або під водою, піднімає у верхні шари повітря радіоактивні частинки. Вони поступово опускаються і досягають поверхні землі у вигляді смертоносного пилу або дощу. Саме цей пил і заразив японських рибалок та їхній улов.
Ніхто не знає, наскільки широко можуть поширюватися такі смертоносні радіоактивні частинки, але найкращі авторитети одностайно стверджують, що війна із застосуванням H-бомб цілком може покласти край людському роду. Є побоювання, що якщо буде застосовано багато H-бомб, то настане загальна смерть — раптова лише для меншості, а для більшості — повільні тортури хвороб і розпаду.
Багато застережень було висловлено видатними вченими і авторитетами у військовій стратегії. Ніхто з них не скаже, що найгірші результати неминучі. Вони кажуть, що такі результати можливі, і ніхто не може бути впевненим, що вони не будуть реалізовані. Ми поки що не виявили, що погляди експертів на це питання залежать якоюсь мірою від їхньої політики чи упереджень. Вони залежать лише, наскільки показали наші дослідження, від ступеня обізнаності конкретного експерта. Ми виявили, що чоловіки, які знають найбільше, є найбільш похмурими.
Отже, проблема, яку ми представляємо вам, сувора, жахлива і неминуча: чи покладемо ми край людському роду, чи людство відмовиться від війни? Люди не зіткнуться з цією альтернативою, тому що скасувати війну дуже важко.
Скасування війни вимагатиме неприємних обмежень національного суверенітету. Але, можливо, найбільше заважає розумінню ситуації те, що термін “людство” здається розпливчастим і абстрактним. Люди навряд чи усвідомлюють в уяві, що небезпека загрожує їм самим, їхнім дітям та онукам, а не лише ледь усвідомлюваному людству. Вони ледве можуть примусити себе усвідомити, що їм особисто і тим, кого вони люблять, загрожує неминуча небезпека болісної загибелі. І тому вони сподіваються, що, можливо, війні буде дозволено продовжуватися за умови заборони сучасної зброї.
Ця надія ілюзорна. Яких би домовленостей про незастосування H-бомб не було досягнуто в мирний час, під час війни вони припинять вважатися обов'язковими, і обидві сторони почнуть працювати над виробництвом H-бомб, як тільки розпочнеться війна, бо якщо одна сторона виготовить бомби, а інша ні, то перемогу неминуче отримає сторона, яка їх виготовить.
Хоча угода про відмову від ядерної зброї в рамках загального скорочення озброєнь не забезпечить остаточного вирішення проблеми, вона може слугувати певним важливим цілям. По-перше: будь-яка угода між Сходом і Заходом є благом, якщо вона сприяє зменшенню напруженості. По-друге: ліквідація термоядерної зброї, якщо кожна зі сторін віритиме, що інша сторона щиро це зробила, зменшить страх перед раптовим нападом у стилі Перл-Харбору, який сьогодні тримає обидві сторони у стані нервового напруження. Тому ми повинні вітати таку угоду, хоча лише як перший крок.
Більшість із нас не є нейтральними у своїх почуттях, але, як люди, ми повинні пам'ятати, що якщо питання між Сходом і Заходом мають бути вирішені у будь-який спосіб, який може задовольнити будь-кого — комуніста чи антикомуніста, азіата чи європейця, чи американця, білого чи чорного, то ці питання не повинні вирішуватися війною. Ми повинні прагнути, щоб це розуміли як на Сході, так і на Заході.
Перед нами лежить, якщо ми оберемо, безперервний поступ до щастя, знань і мудрості. Чи, натомість, оберемо смерть, бо не можемо забути наших сварок? Ми звертаємося як люди до людей: пам'ятайте про свою людяність, а решту забудьте. Якщо ви зможете це зробити, то перед вами відкрита дорога до нового Раю; якщо ж ні, то перед вами лежить небезпека всезагальної смерті.
Резолюція:
Ми запрошуємо цей Конгрес, а через нього вчених світу і широку громадськість, приєднатися до наступної резолюції:
“З огляду на той факт, що в будь-якій майбутній світовій війні неодмінно буде застосована ядерна зброя, і що така зброя загрожує подальшому існуванню людства, ми закликаємо уряди світу усвідомити і публічно визнати, що їхня мета не може бути досягнута світовою війною, і, відповідно, ми закликаємо їх знайти мирні засоби для вирішення всіх спірних питань між ними”.
Підписанти:
- Макс Борн
- Персі В. Бріджмен
- Альберт Ейнштейн
- Леопольд Інфельд
- Фредерік Жоліо-Кюрі
- Герман Мюллер
- Лайнус Полінг
- Сесіл Ф. Пауелл
- Джозеф Ротблат
- Бертран Рассел
- Хідекі Юкава
Читайте також: