“Для вас це статистика, а для нас – наші діти”: військова “Мальва” емоційно звернулася до іноземців

Українська військовослужбовиця Людмила Менюк “Мальва”, яка після загибелі сина на фронті у 2014 році, пішла служити в його підрозділ, емоційно звернулася до іноземців з проханням посилити допомогу Україні.

Про це “Мальва” сказала на Ялтинській Європейській Стратегії (YES) у Києві.

Вона наголосила, що для світу втрати України на фронті – статистика, тоді як для українців – це діти, рідні і близькі.

Далі ТСН.ua наводить промову “Мальви” без змін.

“Я дякую усім іноземцям, хто приїхав на нашу зустріч. Ви – сміливі, ви мужні, ви приїхали у країну, в якій триває війна. Страшна війна зі страшним ворогом. Я думаю, що ваші близькі дуже турбуються про вас і переживають, і ви відправили їм СМС, що все ок.

На жаль, я не можу відправити СМС своєму синові, бо він загинув. Він віддав своє життя за волю і свободу моєї держави. Я його гарно виховала. Мати, яка виховала героя, не має права під час війн нічого не робити. Для мене війна триває уже 10 років. В 2020 році я була звільнена (з військової служби) і маю інвалідність 2-ї групи внаслідок війни. Тіло моє скалічене. Я бачу тільки на одне око і чую тільки на одне вухо. Але 24 лютого 2022 року, не вагаючись, я пішла до війська. Тому що я маю досвід. Я головний сержант штурмової роти. Я була на цій великій війні у Сєвєродонецьку і Бахмуті. Я бачила, як помирало місто. І коли я бігла на потрібну мені позицію, почався обстріл ворога. І мені довелося впасти на землю, щоб мене не зачепили осколки.

Піднявши очі, я зрозуміла, що мене зберегла могила маленької дівчинки – Остапченко Світлани. Їй було два роки, її поховали у дворі цього будинку.

Залишившись живою, я хочу донести до всього світу про той жах війни. Ви зараз мені підкажете, яку відповідь мені зробити для себе.

Три дні назад я говорила з хлопцями зі свого підрозділу. Вони – під Кліщіївкою. Вони казали: “Мальво, нас чують? Нам допоможуть? Ну зовсім нема підтримки артилерії”.

Я сказала: “Так, хлопці, нам все обіцяють. У нас будуь снаряди, бронетехніка. Ще трішки почекаємо – будуть F-16. Вчора їх розбомбила російська важка артилерія. Поки ще не знайшли фрагменти тіл. Може, знайдуть.

Але я ж обіцяла. Це я неправду сказала, чи хтось затягує? Ви зрозумійте! Я простими словами хочу достукатися до вашого серця і вашого розуму. В Європі триває війна. І воють українці. Ми не просимо вас воювати за нас. Але надайте нам боєприпаси, бронетехніку, озброєння. Цього ворога можна тільки перемогти. З ним не можна говорити. І якщо хтось з вас має сміливість, коли закінчиться наша платформа, підійдіть і скажіть мені: “Ти нам повірила і набрехала своїм хлопцям”. Задумайтесь над цим. Бо для вас це (втрати) – статистика, а для нас – наші діти. Наші рідні. А вони віддають свої життя за нас всіх. Бо ми хочемо гарно жити”.