Шансів на допомогу США все менше: Трамп грає на боці Путіна чи просто не любить Україну

Хоча шансів на це все менше через особисту позицію Дональда Трампа, який, руками республіканців у Палаті представників, все блокує. І, судячи з інформації, яка з’являється в західних ЗМІ, він впевнений, що в разі свого другого “пришестя” до Білого дому зможе переконати Київ відмовитися від окупованих Росією українських територій, принаймні Криму та Донбасу.

Про це пише The Washington Post із посиланням на людей, які особисто обговорювали такий варіант із Трампом та його радниками. Але цю статтю навряд чи можна назвати сенсацією. Адже протягом останнього року колишній американський президент постійно наголошував, що може покласти край війні за 24 години, а необхідність деокупації Криму ставив під сумнів. Минулої осені Володимир Зеленський навіть запрошував Трампа приїхати до України, а потім на фронт. Проте той відмовився, заявивши, що “наразі це недоречно”.

Радник виборчого штабу Трампа Джейсон Міллер назвав статтю WP фейком. За його словами, колишній американський президент не пристане на жодний мирний план, поки не вступить на посаду й не зможе належним чином зважити всі варіанти. Хоча в березні в одному з інтерв’ю Трамп заявляв, що сказав би Зеленському та Путіну “певні речі, які б не сказав решті світу”. Але, чому зараз блокує схвалення в Конгресі подальшої військової допомоги Україні, він не говорить, як, власне, й решта республіканців, які вже чомусь не згадують про захист мексиканського кордону, хоча ще кілька місяців тому для них це була умова номер один для розблокування допомоги Києву.

Тож, у цьому тексті ТСН.ua ще раз проаналізує шанси проходження через Конгрес пакету допомоги Києву на $60 млрд, чи дійсно є ризик, що її може не бути аж до президентських виборів у США в листопаді цього року, та якого розвитку подій на полі бою на цьому тлі очікують на Заході.

“Друзі” допомагають Росії: чому Україна може програти

У статтях й оцінках західних ЗМІ та експертів помітно побільшало песимізму щодо подальшого розвитку цієї війни. Все частіше можна побачити неофіційні коментарі українських посадовців, як-от у цій статті WP, що навряд чи ми зможемо дійти до міжнародно-визнаних кордонів 1991 року, навіть якби західна військова допомога повернулася до рівня першої половини 2023 року. Максимум, на що ми можемо розраховувати, маючи не просто обмежені ресурси, а їхній дефіцит, – це спробувати втримати сьогоднішню лінію фронту.

Британське видання The Economist, статтю якого в понеділок, 8 квітня, цитували абсолютно всі українські медіа, зазначає, що Росія хоче перетворити Харків на “сіру зону”, непридатну для проживання цивільного населення. Ще тиждень тому міський голова Харкова Ігор Терехов заявив, що в місті знищена майже вся енергетична інфраструктура. На відновлення ДніпроГЕС, по якій Росія вдарила ракетами 22 березня, може знадобитися кілька років. Саме тому Україні від західних партнерів в стислі терміни вкрай необхідно отримати додаткові системи Patriot, які ефективно збивають балістику.

“Цілком очевидно, що наявних у нас в Україні засобів ППО не вистачає. Світ нарешті має почути біль, якого Росія завдає Харкову, Куп’янську, містам Дніпропетровщини, Запоріжжя, Сумщини. Зараз Patriot місце саме в Україні, щоб згодом не довелося їх застосовувати щонайменше по всьому східному флангу НАТО”, – зазначив Володимир Зеленський.

Також західні ЗМІ вважають, що Харків є одним із кількох можливих напрямків майбутнього наступу росіян. Президент Зеленський повідомляв, що на 1 червня Росія готує мобілізацію 300 тис. військових. Ще раніше командувач Сухопутних військ ЗСУ, генерал-лейтенант Олександр Павлюк заявляв, що Росія створює 100-тисячне угруповання для наступу на одному з напрямків вже цього літа. The Economist, посилаючись на українське джерело, обізнане з даними розвідки, пише про шість дивізій (це близько 120 тис. військових), які Росія готує у Східному Сибіру. Паралельно, як пише Bloomberg, удари Росії по Україні північнокорейськими балістичними ракетами (малої дальності 380 – 800 км, схожі на російські “Іскандер” – ред.) дають Пхеньяну рідкісний шанс перевірити свою зброю просто на полі бою та покращити її ефективність під час виробництва.  

“В обмін на зброю, ймовірно, на кілька мільярдів доларів, Росія надає Північній Кореї продовольство, сировину та частини для виробництва зброї. Це допомогло Кім Чен Ину підвищити продовольчу безпеку та продовжити розвиток своїх систем озброєння”, – зазначає Bloomberg.

Напередодні візиту канцлера Німеччини Олафа Щольца до Пекіна та Сі Цзіньпіна до Парижа для переговорів із Еммануелем Макроном США попередили союзників, що Пекін надає Москві дані геопросторової розвідки – супутникові зображення для військових цілей – а також мікроелектроніку, верстати для танків і паливо для виробництва ракет. Такі зустрічі європейських лідерів із Сі Цзіньпіном можуть дійсно непокоїти Вашингтон. Але авторитет США стрімко знижується на тлі політичного хаосу в Конгресі й неспроможності Адміністрації Байдена продовжити військову підтримку України.

Вся надія на Джонсона: чи дійсно він може піти проти Трампа

CNN цитує слова президента Зеленського, що без допомоги США, яку має схвалити Конгрес, Україна ризикує програти війну. В інтерв’ю ARD очільник ГУР Міноборони Кирило Буданов заявив, що Київ очікує нового наступу росіян вже наприкінці травня: “Ми очікуємо посилення російських наступальних дій наприкінці весни – на початку літа, особливо в районі Донбасу. Трохи підсуватимуться до Часового Яру. Рухатимуться в бік міста Покровськ, у стратегічному напрямку на Покровськ”.

У спільній статті для видання The Telegraph міністри закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон і Франції Стефан Сежурне попередили Захід: “Якщо Україна програє – ми всі програємо”. Політики зазначають, що самі їхні країни не зможуть розв’язати всіх проблем, проте зроблять все, щоб згуртувати союзників. Ці слова прозвучали напередодні візиту Девіда Кемерона до Вашингтона та його особистої зустрічі зі спікером Палати представників, від якого зараз і залежить, чи буде ухвалена військова допомога Україні на $60 млрд.

Раніше ТСН.ua вже повідомляв, що Майк Джонсон опирається як тиску демократів, так і багатьох республіканців, які наполягають на голосуванні вже ухваленого Сенатом пакету допомоги на $95 млрд, який об’єднує Україну, Ізраїль і Тайвань. Хіба що, крім правого крила республіканців MAGA (скорочено від слогану Трампа Make America Great Again – “Зробимо Америку знову великою” – ред.), яка просуває відверто російські наративи. Їх Джонсон вочевидь просто боїться, бо ця божевільна група вже має подання на його звільнення.

“Ми бачимо, що Росія намагається замаскувати повідомлення, які є антиукраїнськими та проросійськими, деякі з яких ми чуємо навіть у Палаті представників. Маю на увазі, що сьогодні є члени Конгресу, які все ще неправильно кажуть, що цей конфлікт між Росією та Україною пов'язаний з НАТО, що, звісно, не так. Путін дуже чітко дав зрозуміти, як публічно, так і своєму власному населенню, що він вважає, що це конфлікт набагато ширших претензій Росії на Східну Європу, включаючи претензії на всю територію України як Росії”, – заявив голова комітету з розвідки Палати представників, республіканець Майк Тернер.

Проте для звільнення Майка Джонсона потрібні голоси демократів. Тому, можливо, Адміністрація Байдена навмисно тримає спікера нижньої палати Конгресу на гачку, щоб він все ж таки виніс питання подальшої підтримки України на голосування до залу, чи-то в формі свого нового законопроєкту, який, вірогідно, передбачатиме військову допомогу в кредит, чи-то вже ухвалений Сенатом законопроєкт про допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню. За словами президента Зеленського, за відсутності інших варіантів, Київ би погодився й на подальшу підтримку в кредит.  

“Один сенатор (імовірно, сенатор-республіканець, близький до Трампа, Ліндсі Грем – ред.) нещодавно був (у Києві – ред.) і каже: “Чи ти погодишся на кредитні гроші?”. “А які є варіанти?” Він каже: “Ну, якщо тобі скажуть, що гроші кредитні або ти не отримаєш”. Я кажу: “А для чого ці вибори, якщо немає ніякого вибору”. Тому ми погодимося на будь-який варіант”, – зазначив Володимир Зеленський.

На чиєму боці Трамп: знищити Байдена чи гра на Путіна

Навіть самі американські оглядачі в своїх колонках у впливових виданнях іронічно запитують: “А коли це у нас Майк Джонсон став “президентом” США?”. Дійсно, на перший погляд може здатися, що про спікера Палати представників, від якого залежить доля подальшої військової допомоги Україні, в США зараз говорять більше, ніж про Джо Байдена. В той час як президент США разом із демократами вже пів року сидить склавши руки, спостерігаючи на заблоковану в Конгресі допомогу Україні.

Трамп грає на невдоволенні Республіканської партії політикою Байдена щодо України, переконуючи, що хоче домовитися про припинення війни. Проте, чому Трамп і його зовнішньополітичні радники вирішили, що на це погодиться Путін? В умовах відсутності західної військової допомоги, віра Кремля в завоювання ще більше українських територій і перемогу в цій війні збільшується з кожним днем. Путін зумів нав’язати Заходу, передовсім Адміністрації Байдена, довгу війну на виснаження, в якій, без суттєвої збройної і технологічної переваги на полі бою, Україні буде дуже важко перемогти.

Проте, судячи з політики США, розрахунок Вашингтона від самого початку був на те, щоб не завдати Росії нищівної поразки. Наразі в ЄС, де спостерігається вакуум безпеки через політичний хаос у Сполучених Штатах, все частіше й гучніше лунають заяви, що програш України в цій війні буде поразкою всього Заходу. Проте Європа не має таких військових виробничих потужностей, як у США, щоб негайно замінити для України всю американську збройну допомогу. Особливо це стосується артилерійських боєприпасів і систем ППО, які нам вкрай необхідні.

Американські ЗМІ пишуть, що до кінця квітня Майк Джонсон може не винести питання військової допомоги Україні на розгляд нижньої палати Конгресу. І тут постає питання: це його особисте переконання та страх залишитися без посади; чи вказівка Трампа, яку виконує спікер Палати представників? Нещодавно в Politico вийшла цікава стаття “Чи може Зеленський перемогти Трампа?”. Всі на Заході погоджуються, що Трамп непередбачуваний, тому точно спрогнозувати, як він діятиме, в разі його “другого” пришестя до Білого дому, вкрай важко.

Проте також ця стаття Politico нагадує, що особисті образи Трампа здатні дуже сильно затьмарювати геополітику, особливо на тлі того, що в його оточенні є MAGA – група прихильників Путіна. А ображатися на Україну він може, наприклад, за імпічмент 2019 року. Саме тому ніхто достеменно не знає, як саме діятиме спікер Палати представників Майк Джонсон. Точніше, чи зможе він піти всупереч волі Трампа, якщо той дійсно стоїть на позиції категоричного блокування допомоги Україні? Проте, як у демократів, так і у республіканців, є варіант, як обійти Джонсона. В Конгресі вже зареєстровані дві петиції, щоб винести питання подальшої допомоги Україні на голосування в обхід спікера. Але збір підписів, а треба 218 голосів, просувається дуже повільно. І, тут, знову ж таки, постає питання, а чи дійсно в цьому так зацікавлені демократи й Адміністрація Байдена?