Божевілля в Молдові: чим закінчаться скандальні вибори та референдум у країні
Молдова ледь змогла проголосувати за європейський вибір. Але це ще неостаточно. Результати відповідного референдуму, який у країні провели напередодні, вразили багатьох. Бо ж проти європейського вибору висловилося 49,74 відсотка з тих, хто прийшов на дільниці.
Сайт ЦВК Молдови лежить, отже, досі немає однозначного підтвердження, що в Конституції Молдови відтепер зафіксують євроінтеграційний курс. Докладніше з Кишинева розповвла кореспондентка ТСН Яна Слєсарчук.
Це може здаватися парадоксальним: у державі, яка ще два роки тому дістала статус кандидатки на вступ до Євросоюзу, влаштували плебісцит, де запитують у громадян: чи підтримують вони євроінтеграційний курс.
Противники Маї Санду в один голос називають референдум “політичною технологією президентки, покликаною збільшити її результат на виборах”.
Однак насправді молдовани голосували за зміну Конституції, в чому є неабиякий сенс. Це зроблено для того, щоб навіть коли політики при владі зміняться, ніхто не мав права сходити зі шляху до Європи під тиском Кремля, як це, приміром, спробував зробити свого часу в Вільнюсі український президент-втікач Янукович.
Приводи відмовлятися від євроінтеграції по всій колишній території Радянського Союзу, від Грузії до Молдови, одні й ті ж самі. Їх вигадують там само, звідки годують своїх кандидатів грошима.
“Традиційні цінності, інтернетом ходять різні фейки про те, що в поліклініках перевірятимуть дітей на належність до ЛГБТ”, – каже аналітик Андрій Курерару.
Священники московського патріархату, а це 80 відсотків церков Молдови, теж нерідко поширюють російську пропаганду.
“Є інформація, що вони отримують по 1 000 євро на місяць, щоб під час служінь вони говорили, що ЄС – це пекельний виплодок”, – розповів Андрій Курерару.
Останні два з половиною роки до цих надуманих страхів додають новий. Лякають громадян: захочете до Євросоюзу – буде, як з Україною. Кажуть: буде війна, але чомусь не кажуть: нападе Росія. Але люди все розуміють, тож це має і зворотний наслідок.
“Спроби так званого руского міра ними маніпулювати стають усе складнішими, коли вони бачать, який вигляд має жах, який Росія принесла до України”, – каже міністр закордонних справ Молдови Міхай Попшой.
Тепер навіть ті, хто розмовляють на вулицях російською, а чи не половина з них – це етнічні українці, далеко не завжди мріють про тісні обійми з Москвою.
В Росії, де мешкають приблизно 75 тисяч молдован, до двох виборчих дільниць їх організовано звозять з усієї країни, щоб показати на камеру масову явку та масову підтримку Кремля.
Знайомтеся, головний олігарх-утікач Молдови Ілан Шор. Саме через нього Кремль вливає величезні гроші, цьогоріч принаймні 100 мільйонів євро, в дискредитацію європейського референдуму. Так масштабно ще ніде в Європі не купляли голоси: майже 10 відсоткам громадян Молдови в тій чи іншій формі обіцяні гроші за відмову від проєвропейського курсу. Додайте до цього тренованих за кордоном молодиків, які мали організовувати протести, і розгалужену мережу агітаторів – і стане зрозуміло, чому і українська, і західні розвідки ставилися до цієї загрози серйозно.
“Росія хоче збити Молдову з проєвропейського шляху. Ми намагаємося допомагати молдованам усіма способами, посилюючи їхні безпекові можливості”, – каже генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
І ці шалені витрати приносять результат. Збити Маю Санду з першого місця не виходить, однак Александр Стояноглу набирає вдвічі більше голосів, ніж показували останні передвиборчі опитування, тож за місяць станеться другий тур, і з огляду на те, як розподілилися голоси, передбачити його результати навряд чи можна з упевненістю.
Протягом ночі здавалося: спроба зафіксувати в конституції євроінтеграційний курс з тріском провалилася. І лише на ранок закордонні дільниці все ж додали достатньо голосів для того, щоб простою більшістю голосів затвердити конституційну зміну. Такого неймовірно крихітного розриву не чекав жоден з опитаних мною до виборів експертів і політиків, навряд чи цього чекали й західні партнери Молдови.
За 5 днів до парламентських виборів у Грузії, де проросійська партія влади не гребуватиме нічим, щоб не віддавати перемогу опозиції, ця поразка амбітного референдуму Маї Санду – ще один черговий серйозний сигнал для Заходу. Миритися з тим, як Кремль послідовно девальвує демократичні цінності, означає наступного разу дістати таке ж масштабне втручання вже у власні вибори.
Читайте також: