“Я так кричала”: свідчення очевидців ракетного удару по Дніпру, який забрав 46 життів

Реактивні двигуни бомбардувальника Ту-22М3 загули пообіді 14 січня 2023 року. Російський борт заряджений ракетами Х-22. Пілоти та екіпаж вже мають координати цілі. З аеродрому “Шайковка” Калузької області він іде на пускові рубежі, в бік українського кордону. “Пуск” – коротке слово.

Ціль заздалегідь запрограмована, тож здається, все вирішується натисканням кнопки. Втім, процес складніший. Льотчик-штурман ще кілька хвилин наводиться у повітрі і точно бачить, куди цілиться. До цілі ракета летить кілька хвилин. Цього разу це останні хвилини життя 46 людей.

Про це йдеться в проєкті журналістки ТСН Наталі Ярмоли.

14 січня 2023 року о 15:40 російська ракета Х-22 влучає в запрограмовану ціль. Дніпро. Дев’ятиповерховий будинок на Набережній перемоги, 118. Два під’їзди – на порох.

Кадри однорічного сина Микити Катя Зеленська знімає саме тоді, коли російський льотчик-штурман наводить ракету на ціль. Це та сама Катя, яку невдовзі покажуть в усіх новинах. Та, яка виживе, провівши майже добу під завалами без шансів покликати на допомогу, бо від народження майже не чує і не говорить.

Субота, домашній обід з чоловіком та їхнім малям на кухні четвертого поверху. Вони не знають, що їхня квартира і є ціллю. Щоб розповісти про той удар, Каті бракує жестів. Але раптом прориваються слова: “Я так кричала…”.

Години в бетонній пастці, крижаний холод і єдина думка: де її хлопці. Порятунком стає смарт-годинник. Вона намагалася зателефонувати. Рятувальникам вдалося дістатися до Каті через 20 годин пошуків. Вона – остання, хто вижив. У її чоловіка та сина не було шансів. Температура тіла дівчини критична – 31 градус, але вона все запам’ятала до деталей. Особливо чітко обличчя свого рятівника.

“У мене є його фотографія, я її знайшла потім. В новинах побачила його обличчя. Ми спілкуємося”, – каже Катя Зеленська.

Відео, де її онук вередує, за 15 хвилин до удару отримала бабуся – Людмила Миколаївна.

“Вони сиділи за столом. Катя годувала його бананчиком і вони пили чай. І так сталося, що одна плита Катю врятувала, а інша плита накрила Льошу й Нікіту. 29 січня мав би виповнитися рочок”, – розповідає потерпіла внаслідок ракетного удару по Дніпру Людмила Зеленська.

Саша Аліфанов – оператор ТСН і цього фільму. Біля цього будинку він виріс.

“Я був проїздом у Дніпрі, заїхав до батьків буквально на пів дня. І тільки ми з татом заварили каву, вирішили вийти на балкон, як пролунав вибух. Нас винесло з балкону до сусідньої кімнати. Ми вирішили евакуюватися з квартири, вийшли на вулицю. Зі мною була моя камера, але я не зробив жодного кадру, тому що в мене тремтіли руки, я не міг нічого з собою зробити. Я просто бачив цей жах, який там відбувався, крики людей – і просто тиша. Ще не було швидких, поліції. Просто стогін і крики”, – пригадує Саша.

Будинок у Дніпрі тепер розділений на два окремі. Світлана Вітальєва сюди часто навідується. А її сестра Ганна прийшла вперше за майже два роки. Тут у момент удару були їхні батьки і чоловік Світлани.

“Я підходила, дивилася на все це, плакала, розмовляла з ними”, – каже Світлана Вітальєва.

Цю квартиру родина придбала за два тижні до удару.

“Вони там не жили, там були їхні речі. Вони цього дня не мали там бути, тому що за чотири дні до цього у мами був день народження і ми збиралися його святкувати”, – розповідає потерпіла внаслідок ракетного удару по Дніпру Ганна Вітальєва.

Їхня квартира на п’ятому поверсі стала епіцентром влучання. Не те, що розпізнати, а бодай знайти сліди їхньої присутності було майже нереально.

“Ми передивлялися всі фото спочатку, щоб впізнати. Я по фото не змогла впізнати маму. У мами були дуже специфічні великі пальці на руках і післяопераційний рубець. Я попросила, щоб подивилися, чи прооперована вона. Мені потім сказали, що так. А з приводу чоловіка та батька здавала ДНК я і старший брат мого чоловіка”, – розповідає потерпіла внаслідок ракетного удару по Дніпру Світлана Вітальєва.

ДНК чоловіка і тата Світлани знайти не вдалося.

“Потім уже, коли все вивозили на полігон та окремо розбирали, привозили те, що знаходили, то я знайшла речі чоловіка, його гаманець, гаманець тата і всі його документи, і папин телефон, який і перший вечір, коли ввімкнули, запрацював”, – каже Світлана Вітальєва.

Подвір’я будинку стало місцем прощання і спогадів.

“Я розумію, що відчуття помсти – це не дуже добре. Але воно однаково полегшення якесь. Воно не поверне нікого, але хочеться, щоб ці люди теж розуміли, що вони коять. Тому що мій батько і чоловік залишилися тут назавжди”, – розповідає Світлана Вітальєва.

На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Путіна (не) посадять? Документальний фільм: Матеріали для Гааги. Чиї накази повторює Путін?

Читайте також:

• “Війна все спише”: як Путін дає накази ґвалтувати українок на окупованих територіях
• Чим більше крові, тим вища посада: Міжнародний суд видав 6 ордерів на арешт Путіна та його поплічників, яких він все підвищує
• Де збирають докази, щоб посадити Путіна: куди треба свідчити, щоб світовий диктатор сів за ґрати