“Такі були у 1986 році!”: Мережу шокували вуличні туалети для дітей на Закарпатті – чому їх досі не замінили (фото)

У соціальних мережах спалахнув скандал через опубліковані світлини шкільного туалету. Людей обурив стан та вигляд вуличної вбиральні, якою змушені користуються учні Станівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Верхньокоропецької ОТГ на Закарпатті.

Конструкція вуличного туалету, була новою ще десь у 80-х роках минулого століття. Зараз його стіни потріскалися, благенькі двері ледь тримаються на завісах, а вигрібна яма переповнена. Можна лише уявити, як сюди ходити дітям під час сильних морозів, дощу або снігопаду.

Користувачі соціальних мереж шоковані, як від зовнішнього вигляду вбиральні, так і від внутрішнього. А ще люди пишуть, що на її ремонт регулярно виділяються кошти.

“В моїй першій школі такі були туалети у 1986 році, коли я пішла в 1-й клас. Це було 38 років тому! Який жах і сором, що досі діти мають неналежні туалети”, – пише Галина Юркова.

ТСН.ua поцікавився чому вуличний шкільний туалет знаходиться у такому стані та чи виділялися кошти на його ремонт.

400 тисяч на оздоблення вбиральні

Юрія Пайда, директор Станівської загальної середньої школи, розповідає, що у навчальному закладі, де навчається 213 учнів, залишається недобудованою внутрішня вбиральня для школярів.

“Наразі внутрішня вбиральня до кінця недобудована, хоча саме приміщення вже зведене. Виведені всі комунікації – каналізація під’єднана до септика. 7 листопада на сесії Верхньокоропецької сільської ради було виділено 400 тисяч гривень на добудову внутрішньої вбиральні. Кошти мали спрямувати на її оздоблення: облаштування водопровідної та каналізаційної системи, встановлення унітазів та раковин, мощення плиткою. Але станом на сьогодні жодних робіт не проводилося. Чому? Я думаю, тут доречне одне слово “саботаж”, – розповідає ТСН.ua Юрій Пайда, директор школи.

Вуличний туалет ремонту не підлягає

За його словами, на будівництво нової вуличної вбиральні теж були виділені кошти, але будівництво не розпочалося.

“Відремонтувати стару вуличну вбиральню вже неможливо. Вона вичерпала свій ресурс – вигрібна яма переповнена, а конструкція туалету в аварійному стані. Ця вбиральня була побудована у 80-х роках минулого століття. У серпні цього року депутати селищної ради ухвалили рішення про будівництво нової вуличної вбиральні. Вартість робіт – 200 тисяч гривень. Новий туалет на вулиці нам дуже потрібен, бо у випадку відсутності електроенергії, внутрішня вбиральня функціонувати не зможе”, – пояснює директор школи.

Гроші є, а нічого не робиться

На питання: чому не розпочалося будівництво, директор відповідає так:

“Замовник будівництва та розпорядник коштів – районний відділ освіти. У школи немає власної бухгалтерії. Звісно, що питання відсутності вбиральні дуже болюче для учнів, але школа не може вплинути на договір між замовником та підрядником. На об’єкт приходили представники підрядника, робили заміри та обіцяли за 200 тисяч збудувати нам новий вуличний туалет. Але він до цього часу не побудований. Ситуація більш ніж дивна – гроші є, а нічого не робиться“, – розповідає Юрій Пайда.

Директор школи додає, що найбільше в історії з незбудованими вбиральнями страждають діти, які змушені відвідувати жахливе місце.

“Коли селищна рада виділяла кошти в серпні та листопаді, то ми сподівалися на швидке будівництво. Часу у підрядників було вдосталь. Але чому роботи не розпочали – мені не відомо. Тому, гадаю, що ця проблема потребує розголосу. Будемо сподіватися, що врешті здоровий глузд переможе і люди, які мають певні договірні зобов’язання їх виконають, а ми розпочнемо другий семестр з нормальними вбиральнями”, – зазначає Юрій Пайда.

Кабінки без дверей у школі Києва

Тим часом у Києві батьки учнів школи №321 вимагають встановити двері  в кабінках шкільних вбиралень. На сайті Київради вони створили відповідну петицію, яка вже набрала 2843 голоси з необхідних шести тисяч для розгляду міською владою.

“У нашій школі немає дверей та перегородок в кабінках шкільних туалетів. Прошу звернути увагу на те, що сьогодні коли майже у кожного школяра є смартфон і аккаунт в соціальних мережах, приниження дитини може призвести до найтрагічніших наслідків. Встановлення дверей в туалеті не дрібниця, а кричуща необхідність. Такий стан викликає у дітей небажання відвідувати школу“, – пише автор петиції Яна Купреєва.

Скарги на вбиральні ще з трьох областей

Чому таке відбувається в українських школах та як можна вирішити туалетну проблему ТСН.ua поцікавився в освітнього омбудсмена Надії Лещик.

– У соціальних мережах батьки обговорюють тему жахливого стану у шкільній вбиральні в Станово на Закарпатті. Кажуть, що на ремонт вбиральні регулярно виділялися кошти. Чи надходили скарги з цього чи схожих питань до освітнього омбудсмена?

– У 2024 році Служба освітнього омбудсмена отримала 4 скарги щодо шкільних вбиралень у закладах освіти, які розташовані у Черкаській та Чернігівській областях. Ще одну скаргу – щодо умов проживання у гуртожитку, зокрема й стану вбиралень, у закладі вищої освіти, розміщеному на Львівщині.

У частині випадків проблемою для проведення ремонту вбиралень в умовах воєнного стану є нестача коштів. За результатами розгляду цих скарг надіслано вимогу до засновників закладів освіти, оскільки відповідно до статті 25 Закону України “Про освіту”, саме засновник здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти та забезпечує утримання і розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Скарг щодо стану вбиралень у Станівському ЗЗСО І-ІІІ ступенів Верхньокоропецької ОТГ на Закарпатті ми не отримували. Дякую, що звертаєте увагу на такі порушення. Ми надішлемо запит на цей заклад освіти.

Але під час кожного такого випадку необхідно звертати увагу на те, чи заклад освіти планують ліквідувати чи призупинити його діяльність, адже у такому випадку немає сенсу виділяти кошти на ремонт вбиральні.

До речі, з 1 вересня 2025 року за кошти субвенції не здійснюватиметься фінансування закладів загальної середньої освіти (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить менш як 45 осіб, з 1 вересня 2026 року й тих, у яких менш як 60 осіб.

Вимоги одинакові: як для міста, так і для села

– Кажуть, що подібні вбиральні – це норма для сільської місцевості. Чи дійсно це так, невже так і має бути?

– На жаль, і досі не всі заклади освіти мають внутрішні теплі та належно облаштовані вбиральні. І хоча з кожним роком поступово кількість туалетів, які знаходяться на вулиці або не відповідають іншим санітарним вимогам облаштування, зменшується, вони все ще існують.

Маю наголосити, що у всіх закладах загальної середньої освіти – і в міській місцевості, і в сільській, діють єдині вимоги безпеки щодо освітнього середовища. Вони визначені Санітарним регламентом для закладів загальної середньої освіти, що затверджений Наказом МОЗ № 2205 від 25.09.2020 року. Як здобувачі освіти, так і педагоги мають право на повагу до їх гідності. Забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов у санітарних вузлах закладів освіти безпосередньо пов’язане із цим правом.

Зауважу, що відповідальним за дотримання вимог Санітарного регламенту є як керівник закладу освіти, так і його засновник (-и). Саме тому учасники освітнього процесу мають право вимагати в них привести умови у закладі освіти до належних.

В містах інша проблема – відсутність дверей та кабінок у вбиральнях, що призводить до порушення права на повагу до людської гідності та порушує приватність.

Мільйони на перебудову шкільних туалетів

– Чи реально зараз вирішити проблему і що для цього потрібно?

– Швидко побудувати чи відремонтувати внутрішню теплу вбиральню у закладі освіти завжди складно, адже це потребує часу: для закупівлі матеріалів, проведення тендерів, здійснення будівельних чи ремонтних робіт. А в умовах війни ще складніше, оскільки більша увага приділяється наявності укриття та його облаштуванню. І, звісно, головна проблема – фінансування, адже в період війни ресурси громад обмежені.

До повномасштабного вторгнення кошти на облаштування вбиралень виділяла і держава. У 2019 році була ініційована програма “Гідність дитини”, в межах якої у 2020 році було виділено 55 млн грн із держбюджету – на ці кошти планували облаштувати теплі вбиральні у 100 школах 11 областей України. У 2020 році за ці кошти переоблаштовувалися вбиральні лише в тих закладах освіти, в яких не було туалетів у приміщеннях закладу, але за умови, якщо у школі навчалося не менше 20 учнів 1-4 класів.

Тим не менш, складнощі з фінансуванням, будівництвом та ремонтом вбиралень не можуть виправдовувати бездіяльність щодо цього питання з боку керівництва закладу освіти та його засновника. Передусім керівник має звернутися з відповідним запитом до засновника закладу освіти, який відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України “Про освіту” зобов’язаний забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов, а також забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Якщо засновник не може виділити кошти на будівництво вбиральні через їх відсутність, у такому разі є потреба спільно з керівником закладу подумати про тимчасові рішення, наприклад, використання біотуалетів або принаймні приведення до задовільного стану вуличних.

У Києві в шкільних туалетах нема дверцят

– У Києві в школі №321 відсутні двері та перегородки в кабінках шкільних туалетів. Батьки повідомляють, що через це діти страждають, адже змушені ходити до туалету фактично на очах у однокласників. Як подібні умови впливають на психіку дітей?

– Належне облаштування вбиралень у закладі освіти – це важливий елемент для забезпечення не лише фізичного, а й психологічного комфорту дитини. Неналежні вбиральні – це насамперед посягання на повагу до гідності дитини, її приватність. Адже коли дитина не має приватності у шкільному туалеті, вона не відчуває себе у безпеці.  Це може мати наслідки для здоров’я, посилювати тривожність.

Дитина може також хвилюватися, що хтось її сфотографує чи зафіксує на відео і буде поширювати це, насміхатися, шантажувати. І такі випадки були у закладах освіти.

В таких умовах, вбиральня – це місце, де з високою ймовірністю може статися випадок жорстокого поводження з дитиною, зокрема булінгу. Тому деякі діти намагаються не відвідувати туалет у школі й терплять аж до повернення додому, а це не лише негативно позначається на здоров’ї дитини, а й впливає на її зосередженість на навчанні.

Скільки вуличних вбиралень у школах України

– На сайті Київради батьки навіть створили петицію з проханням привести вбиральню у школі №321 до належного стану. Хто має слідкувати за внутрішнім наповненням шкільних приміщень та нести за це відповідальність? Наскільки ця проблема є актуальною для країни?

– Як я вже зазначила, саме засновник закладу освіти відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України “Про освіту” зобов’язаний забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Також засновник здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти. Відповідальним за дотримання вимог Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти є як засновник (-и) закладу освіти, так і його керівник. Тобто забезпечувати школу всім необхідним має засновник, але керівник закладу освіти повинен звертатися до засновника щодо цього.

Проблема належного облаштування внутрішніх вбиралень все ще існує, її прояви можуть бути кардинально різними. Це підтверджують і звернення до освітнього омбудсмена, й загальний моніторинг медіа – десь у школах зовсім відсутній туалет у приміщенні, в інших – він є, іноді навіть відремонтований, однак не забезпечує приватності.

У 2021 році Служба освітнього омбудсмена досліджувала, скільки вуличних вбиралень залишилося у закладах освіти України.

За даними, від департаментів освіти, станом на 16 серпня 2021 року було чотири області, де відсутні заклади освіти з не облаштованими внутрішніми вбиральнями: Вінницька, Донецька, Сумська та Дніпропетровська. Однак подальший аналіз Службою змусив засумніватися, чи в усіх випадках деклароване відповідало дійсності. З початку повномасштабної війни таких досліджень наша Служба не проводила. Але варто зауважити, що за цей період частина закладів освіти були зруйновані або пошкоджені, що могло призвести й до пошкодження вбиралень та потреби в їхньому ремонті.

Якою має бути ідеальна вбиральня у школі

– Якими мають бути шкільні вбиральні і як змусити директорів шкіл дотримуватися відповідних норм та правил?

– Вимоги до шкільних вбиралень передбачені Санітарним регламентом для закладів загальної середньої освіти,  що затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я № 2205 від 25.09.2020 року, зокрема п. 31 розділу III “Гігієнічні вимоги до будівель та приміщень”. Вони вказують, що у закладах освіти:

• Санітарні вузли мають розміщуватися у приміщенні, у них має бути туалетний папір, паперові чи електрорушники, рідке мило, до умивальників підведена холодна та гаряча проточна вода.
• В туалетних кабінах встановлюють непрозорі двері висотою не менше 1,5 м із замком, що замикається з середини. Кабіни відгороджують одна від іншої непрозорими стінками висотою не менше 1,75 м на відстані 0,1 м від підлоги.
• При виборі санітарного обладнання рекомендується надавати перевагу чашам Генуя, якщо встановлюються унітази, то для учнів 1-4 класів вони повинні бути дитячими. Також при встановленні унітазів треба забезпечити наявність у кабінках одноразових гігієнічних накладок.
• Санітарні вузли прибираються після кожної перерви і щоденно в кінці робочого дня з використанням дезінфекційних засобів, які зареєстровані відповідно до нормативних вимог.
• У санітарних вузлах для учнів  (окремо для хлопчиків і дівчаток), які розміщуються на кожному поверсі закладу освіти має бути спеціально обладнана кабіна для використання її особами з інвалідністю, у тому числі тими, що пересуваються на кріслах колісних, за допомогою милиць чи інших засобів. Також слід передбачити санітарний вузол (-ли) для педагогічних працівників, інших (крім учнів) учасників освітнього процесу.

У разі порушення у школі вимог Санітарного регламенту, батьки мають право звертатися як до керівника закладу освіти, так і до його засновника (-ів) з вимогою привести умови у закладі освіти до належних.

Раніше ТСН.ua розповідав про скандал у ліцеї Києва: працівники ледве не потруїли дітей – що сталося.

Читайте також:

Скандал з “відкритими” туалетами у школі Дніпра отримав продовження: що відомо

Скандал з цукерками: чи можна у школах влаштовувати вибіркове частування та збирати гроші з батьків

Як часто потрібно мити руки з милом: вас це здивує – не 5 і не 10 разів