“Панічний” пошук їжі чи реальний голод: вчені знайшли причину переїдання

Нове дослідження на мишах виявило доісторичний механізм пошуку їжі в частині мозку, яка відповідає за паніку. Це відкриття у майбутньому може допомогти в лікуванні розладів харчової поведінки у людей.

Про результати дослідження розповіло видання Science Daily.

Психологи Каліфорнійського університету виявили в мозку мишей нейронну схему, яка змушує невпинно жадати їжі та шукати її, навіть якщо вони ситі.

Після стимулювання зони мозку, яка відповідає за страх і паніку, миші виявляли незвичну харчову поведінку. Вони енергійно шукали “здобич”, якою могла стати не лише звична для них їжа, а й загалом неїстівні предмети, наприклад, м'ячик для пінг-понгу. Також піддослідні тварини віддавали перевагу калорійній їжі, наприклад, обирали солодкий і жирний шоколад та ігнорували овочі. Цікаво, що за відчуття голоду відповідає зовсім інша частина мозку.

“Зона, яку ми вивчаємо, називається періакведуктальною сірою речовиною (PAG). Вона розташована в стовбурі мозку, який є дуже давньою структурою в еволюційній історії. Тому ця ділянка функціонально схожа у людей і мишей. Хоча наші висновки були несподіванкою, цілком зрозуміло, чому пошук їжі коріниться в такій давній частині мозку, оскільки пошук їжі – це те, чим повинні займатися всі тварини”, – пояснив співавтор дослідження, доцент кафедри психології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Авішек Адхікарі.

Страх і тривога – це дуже давні еволюційні механізми виживання живих істот, які дозволяють тваринам оцінювати ризики та уникати загроз життю.

“Активація всієї області PAG спричиняє яскраву панічну реакцію як у гризунів, так і в людей. Але за вибіркової стимуляції лише цього специфічного кластера нейронів PAG миші не відчували страху, а починали панічно шукати їжу”, – розповів дослідник.

Науковці зазначили, що жага калорійної їжі в такому стані була настільки сильною, що мишей не зупиняли навіть фізичні перешкоди й біль. Але якщо дослідники пригнічували функцію кластера клітин PAG, навіть голодні гризуни виявляли байдужість та відмову від їжі.

“Ми вважаємо, що цей ланцюг реакцій викликає жагу саме до висококалорійної їжі. Ці клітини PAG можуть змусити мишу їсти більше калорійної їжі навіть за відсутності голоду”, – зазначив Авішек.

Вчені вважають, що аналогічний механізм може працювати і в людському мозку, що пояснює, чому люди шукають “чогось смачненького” навіть після того, як ситно поїли. Водночас пригнічення функцій цієї ділянки мозку може бути причиною анорексії, коли люди не отримують задоволення від їжі.

Якщо подальші дослідження підтвердять наукову гіпотезу, це дозволить зрозуміти причини розладів харчової поведінки на глибинному рівні та лікувати їх швидше й ефективніше.