План перемоги і вступ до НАТО: чи готові США та Німеччина зняти своє вето – інтервʼю з офіцером спецназу США

Взагалі-то цей візит мав відбутися ще 12 жовтня. Як і перший за майже три роки “Рамштайн” у Німеччині на рівні лідерів держав і зустріч “чотирьох” – Джо Байдена, Еммануеля Макрона, Олафа Шольца та Кіра Стармера – де мали обговорити долю подальшої допомоги Україні. Надто, на випадок другого “пришестя” Дональда Трампа до Білого дому. 

Проте через ураган “Мільтон” у Флориді та жорстку передвиборчу боротьбу у США, адже республіканці й особисто Трамп використовують тему війни Росії проти України, щоб критикувати Адміністрацію Байдена-Гарріс, візит Джо Байдена до Німеччини, на який в Україні покладали великі сподівання, перенесли на тиждень пізніше. “Рамштайн” під головуванням Байдена відбудеться онлайн у листопаді, напевно вже після виборів у США. А зустріч “четвірки” – США, Німеччини, Франції і Британії – під час візиту Байдена до Німеччини таки відбулася, проте була напрочуд закритою. 

У підсумкових заявах лідери ухилилися від відповіді на запитання про членство України в НАТО. А щодо зняття обмежень на удари Україною західною далекобійною зброєю в глибині території Росії Джо Байден відповів, що “зараз консенсусу немає”. Вочевидь, дозвіл буде наданий вже після виборів у США 5 листопада. Проте, що більш важливо, за інформацією французької газети Le Monde, США готові зняти своє вето на запрошення України до НАТО, якщо наступним американським президентом стане Камала Гарріс. 

ТСН.ua вже неодноразово писав, що питання вступу України до Альянсу було особистою “червоною лінією” для Байдена. За словами українських дипломатів, він вважав, що навіть запрошення України до НАТО спровокує початок Третьої світової. Але одразу після того, як Джо Байден зняв свою кандидатуру з виборів на користь віцепрезидентки Камали Гарріс, в американських й українських дипломатичних та експертних колах почали обговорювати “спадщину” Байдена – зняття США свого вето на членство України в НАТО, про що й написала Le Monde. 

Й ця інформація знайшла часткове підтвердження під час візиту міністра закордонних справ Франції Жан-Ноеля Барро до України у суботу, 19 жовтня. За його словами, Париж відкритий до запрошення України вступити до НАТО, й це те питання, яке Франція обговорює з партнерами. Барро також додав, що підтримує запропонований президентом Зеленським План перемоги, перший пункт якого якраз і передбачає запрошення України до Альянсу зараз, із фактичним членством після закінчення війни. 

Тож, чи справді в США підтримують запрошення України до НАТО та План перемоги, який цього тижня публічно презентував президент Зеленський? ТСН.ua запитав про це у доктора Ліама Коллінза, старшого наукового співробітника New America, кар’єрного офіцера спецназу, який прослужив в армії США 27 років, а у 2016-2018 роках працював виконавчим офіцером старшого радника з питань оборони США в Україні.

– У середу, 16 жовтня, президент Зеленський публічно представив План перемоги України, який складається з 5 пунктів. Проте схоже, що США та ЄС поставилися до нього скептично, особливо до запрошення України до НАТО вже зараз. 

– Я би погодився, що НАТО ні в жодному разі не збирається запропонувати членство Україні, й точно не тоді, коли Україна перебуває в стані війни. Якби це колись і сталося, то не під час війни, й не тоді, коли Україна не контролює всю свою територію.

– Добре, тоді яка вірогідність, що Захід збільшить військову підтримку України й надасть нам більше зброї? 

– Я песимістично дивлюся на те, що ми побачимо збільшення військової підтримки України. Думаю, що більш імовірно, так це побачити продовження поточного рівня допомоги та підтримки. Я б очікував збільшення лише в тому випадку, якщо якісь дії Росії спонукають західні країни збільшити підтримку України.

– Під час візиту до Німеччини в пʼятницю, 18 жовтня, президент Байден сказав, що “зараз немає консенсусу” щодо надання дозволу ЗСУ на удари в глибині території Росії. Проте План перемоги України якраз це й передбачає. 

– Ніколи не було сенсу соромитися говорити, що Захід перешкоджав Україні завдавати ударів по Росії. Це би означало, що 100% витрат і руйнувань на війні було завдано на російській землі. Досліджуючи війни, я не пригадую, щоб нація отримувала допомогу з такими необґрунтованими та нелогічними обмеженнями. Ймовірно, це сталося через те, що США самі себе стримували, боячись, що це попередить якусь ескалацію з боку Росії. Проте через місяць (повномасштабної – ред.) війни стало зрозуміло, що Росія не має можливості до ескалації. 

Їм знадобилося 11 місяців, щоб захопити тактично незначне місто Бахмут, кинувши на нього все, що у них було. Тому Росія просто нічого не може зробити для ескалації (спойлер: Росія НЕ використовуватиме ядерну зброю). Поступово (з продовженням повномасштабної війни – ред.) ви бачили, що ці обмеження пом’якшуються. Тому я сподіваюся, що ви побачите все більше й більше атак і глибоких ударів по території Росії. Вона продовжуватиме вести війну до тих пір, поки не вважатиме, що ціна війни перевищує вигоди. Напади на російську територію збільшують витрати та допомагають змінити баланс (на користь України – ред.).

– Третій пункт Плану перемоги передбачає розміщення в Україні комплексного неядерного стратегічного пакету стримування. Перше, що спало мені на думку, – це американські ракети “Томагавк” (дальністю до 5,5 тис км – ред.) у Німеччині. 

– Це може бути корисним для країн НАТО, але не робить абсолютно нічого для стримування російської агресії, спрямованої проти країн, що не входять до НАТО. США та інші країни розгорнули свої війська в країнах Балтії ще до 2022 року в рамках своєї місії Посиленої передової присутності в Європі, яка спеціально мала на меті стримувати російську агресію. Але їй не вдалося стримати вторгнення Росії в Україну у 2022 році. 

Це доказ того, що ці сили не мають жодного засобу стримування для країн, що не входять до НАТО. Тому додаткові військові сили Альянсу в Європі не стримають дії Росії проти України. Президент Зеленський це знає, тому відчайдушно прагне членства України в НАТО (бо лише за членства України в НАТО можливе розміщення сил і засобів союзників на території України – ред.). Вони матимуть ефект стримування лише в тому випадку, якщо Путін вважатиме, що ці сили фактично використають проти Росії. А США чітко дали зрозуміти, що не використовуватимуть американські сили проти Росії, якщо вона не нападе на країну НАТО, тим самим сигналізуючи, що вони не мають значення для стримування агресії проти країн, що не входять до НАТО.

– Як тоді на Вашу думку має виглядати План перемоги України? 

– Президент Зеленський правий. Якби він зміг досягти виконання всіх пʼяти пунктів, він би зміг забезпечити перемогу для України. Єдина проблема полягає в тому, що це неможливо, бо НАТО не запропонує членство країні, яка перебуває в стані війни, або тій, яка має “суперечливі” кордони. Це війна виснаження. Тому шлях України до перемоги не змінився з початку війни- це зробити війну настільки дорогою (за ціною – ред.) для Росії, що вона вирішить, що продовжувати війну не в її інтересах. Іншими словами, змусити очікувану вартість війни перевищити очікувану вигоду від війни. 

Значна частина цього вже робиться на полі бою за допомогою знищення російських солдатів.  Але Путін неодноразово демонстрував, що його це не хвилює. Меншою мірою це підтримує силу коаліції демократій для продовження постачання Україні вкрай необхідної зброї та запровадження (й збереження – ред.) санкцій проти Росії, щоб збільшити вартість цієї війни для Росії. Особливо на полі бою, де Україна має навчитися штурмової тактики ХХІ століття. 

Це включає продовження вдосконалення можливостей використання безпілотників і засобів боротьби з ними та іншими видами військ на передовій, щоб досягти проривів і допомогти зміцнити оборонні лінії. Україна має розширити свої атаки на російську територію — за допомогою глибоких ударів, рейдів та інших засобів — щоб змусити Росію розосередити свої війська для захисту власних кордонів. На окупованих Росією територіях Україна має краще працювати над диверсіями та партизанськими атаками, щоб Росія усвідомила, що утримувати ці території обходиться занадто дорого. Найважливіше те, що українці ніколи не можуть відмовитися від своєї волі воювати, бо це б означало відмовитися від усіх своїх особистих свобод на багато десятиліть.