Vinnytsia Times

Китай закріплює статус ключового економічного партнера Монголії, різко нарощуючи закупівлі монгольського вугілля і фінансуючи нові логістичні маршрути, які посилюють залежність Улан-Батора від Пекіна та водночас зменшують роль Росії в регіональній торгівлі. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на пресслужбу Служби зовнішньої розвідки України. Як повідомляє розвідка, Монголія планує збільшити експорт вугілля до Китаю майже на 20 % цього року. За прогнозами уряду, продажі сягнуть 100 млн тонн, що зміцнить ресурсний сектор, який уже формує близько 12 % ВВП країни. Уряд також декларує розвідані запаси нафти на рівні 33,4 млрд тонн, однак саме вугілля залишається найбільш ліквідною статтею монгольського експорту. Для підтримки зростання обсягів обидві країни просувають інфраструктурні проєкти: Китай і Монголія погодили будівництво нової залізничної гілки між Гашуун-Сухаїтом і Ганчі-Моду. Пекін паралельно будує підхід до переходу Ганчі-Моду зі свого боку. Ці проєкти можуть підштовхнути експорт монгольського вугілля до 165 млн тонн на рік, що особливо важливо для Китаю як найбільшого виробника сталі у світі. Домінування Пекіна в монгольській зовнішній торгівлі посилюється стрімко. Нині понад 90 % монгольського експорту надходить на китайський ринок, тоді як у 2022 році цей показник становив 64 %. Для порівняння: друга за значенням Швейцарія отримує лише 5,6 % монгольських поставок. Росія, ще донедавна один із ключових сусідів-партнерів, фактично втратила свою роль. Її частка в експорті Улан-Батора скоротилася до 0,5 %, що відображає зміну геоекономічного балансу в регіоні та поступове витіснення Москви з монгольського ринку. Зазначається, що зростання торговельної залежності Монголії від Китаю свідчить про глибоку трансформацію економічних пріоритетів і переформатування силового поля в Центральній Азії, де російський вплив продовжує слабшати на тлі активної експансії Пекіна. Нагадаємо, раніше Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що російська економіка стикається зі збільшуваним тиском з боку "дружніх" країн, які швидко займають ніші, що залишаються порожніми через інвестиційну паузу. Так, китайські компанії витісняють російських виробників із ключових ринків РФ.