"Кумівство не створить вільну країну": головне з інтерв'ю доктора економічних наук НАН
Що заважає країні здійснити технологічний стрибок та як уникнути пастки бідності? Україна продовжує жити ілюзіями мирного часу, сподіваючись на швидке повоєнне "економічне диво", тоді як реальність вимагає жорстких рішень та тотальної мілітаризації економіки.
РБК-Україна зібрало головні тези з великого інтерв'ю доктора економічних наук, члена-кореспондента НАН України Сергія Корабліна.
Читайте також: Кукурудзою "Шахед" не збити: як Україні вирватися з пастки примітивізації - інтерв'ю з НАН
Про "пастку примітивізації" та 30 втрачених років
Ілюзії мирного часу: Майбутнє країни часто обговорюють так, ніби війна вже закінчилася, хоча насправді продовжують гинути люди, руйнуватися міста, а в бюджеті бракує коштів.
Діагноз системі: Кумівство не здатне побудувати вільну країну, а бюрократична вертикаль ніколи не винайде смартфон.
Умови для технологічного стрибка: Високі технології вимагають іншої соціальної культури та безумовного виконання законів і контрактів, як це працює в скандинавських країнах.
Технологічний розвиток не можливий у країні з корупцією (Інфографіка РБК-Україна)
Про міф "постіндустріальної економіки"
Провал деіндустріалізації: Україна безславно втратила свій потужний промисловий потенціал початку 1990-х, не створивши нічого кращого натомість.
Агросектору та ІТ замало: Вижити лише за рахунок сфери послуг, експорту зерна, ріпаку чи олії неможливо - країні критично необхідна сучасна матеріальна промисловість.
Про "ренесанс державного капіталізму"
Кінець вільного ринку: Неоліберальна політика та масова дерегуляція відійшли у вічність; зараз у світі формується новий мейнстрим - мілітаризація промисловості та жорсткий захист національних інтересів.
Питання виживання: Для України державне визнання та фінансова підтримка пріоритетних галузей є питанням фізичного виживання.
Про ОПК як новий локомотив
Залежність від донорів: Наразі близько 45% усіх витрат на оборону України покриваються за рахунок зовнішньої допомоги.
Зброя замість аграрки: Оскільки "кукурудзою дрон чи ракету не збити", абсолютним пріоритетом має стати промисловий військовий розвиток.
Реалістичний підхід: Україні не варто намагатися виробляти все одразу; краще сфокусуватися на реалістичних проєктах, поступово нарощуючи складність, як це робить Ізраїль.
Україна повинна робити ставку на оборонні технології, а не агросектор (Інфографіка РБК-Україна)
Про ресурси та геополітичні "лещата"
Спекулятивний імідж: Економіка України ніколи не вважалася інвестиційно привабливою, а її рейтинги завжди були у "спекулятивній зоні".
Як не стати "кар'єром": Щоб залучити гігантів на кшталт Volkswagen чи Bayer, Україна має адаптувати норми ЄС і пропонувати винятково привабливі умови, а не чекати, що ринок усе вирішить сам.
Про боргову "червону лінію"
Борги відходять на задній план: Хоча держборг сягнув 98,4% ВВП, перед загрозою знищення держави фокус зміщується на ефективність використання цих коштів для захисту.
Пом'якшення ризиків: Завдяки пільговим періодам програм ЄС (Ukraine Facility) та погашенню кредитів G7 (ERA) за рахунок заморожених активів РФ, боргове навантаження наразі не є надмірним.
Про гривню та політику НБУ
Банки-рантьє: Замість кредитування бізнесу (зростання лише на 3,1%), банки вкладають сотні мільярдів у депозитні сертифікати НБУ, перетворившись на фінансових рантьє.
Загроза після війни: Коли зовнішнє фінансування скоротиться, брак внутрішнього кредитування та дефіцит валюти можуть спровокувати девальвацію та інфляцію.
Які стратегічні орієнтири повинні бути у Нацбанка (Інфографіка РБК-Україна)
Про Євроінтеграцію без "рожевих окулярів"
Відсутність конкуренції: Україна наразі не може конкурувати з ЄС у літакобудуванні чи робототехніці, тому успіхом буде бодай локалізація європейських виробництв.
Кінець поступок: Після завершення війни європейські партнери перестануть заплющувати очі на невиконані зобов'язання, і відносини перейдуть у жорстку прагматичну площину.
Про демографічний вирок
Втрата кадрів: З країни виїхало майже 6 млн осіб, і за оцінками, менше половини планують повернутися, що вже створює дефіцит спеціалістів.
Шанс на повернення: Ситуація не є вироком; якщо після війни вдасться налагодити гідні умови життя та праці, можлива зворотна хвиля міграції.
Фінальний прогноз
Прогнози умовні: Робити точні прогнози на 5-10 років під час війни неможливо.
Головний ризик: Тилові скандали, корупція та непрозорі закупівлі демотивують суспільство і партнерів, ставлячи під сумнів здатність України відповідати європейським нормам.
Читайте також:
Технологічний розвиток не можливий у країні з корупцією (Інфографіка РБК-Україна)
Про міф "постіндустріальної економіки"
Провал деіндустріалізації: Україна безславно втратила свій потужний промисловий потенціал початку 1990-х, не створивши нічого кращого натомість.
Агросектору та ІТ замало: Вижити лише за рахунок сфери послуг, експорту зерна, ріпаку чи олії неможливо - країні критично необхідна сучасна матеріальна промисловість.
Про "ренесанс державного капіталізму"
Кінець вільного ринку: Неоліберальна політика та масова дерегуляція відійшли у вічність; зараз у світі формується новий мейнстрим - мілітаризація промисловості та жорсткий захист національних інтересів.
Питання виживання: Для України державне визнання та фінансова підтримка пріоритетних галузей є питанням фізичного виживання.
Про ОПК як новий локомотив
Залежність від донорів: Наразі близько 45% усіх витрат на оборону України покриваються за рахунок зовнішньої допомоги.
Зброя замість аграрки: Оскільки "кукурудзою дрон чи ракету не збити", абсолютним пріоритетом має стати промисловий військовий розвиток.
Реалістичний підхід: Україні не варто намагатися виробляти все одразу; краще сфокусуватися на реалістичних проєктах, поступово нарощуючи складність, як це робить Ізраїль.
Україна повинна робити ставку на оборонні технології, а не агросектор (Інфографіка РБК-Україна)
Про ресурси та геополітичні "лещата"
Спекулятивний імідж: Економіка України ніколи не вважалася інвестиційно привабливою, а її рейтинги завжди були у "спекулятивній зоні".
Як не стати "кар'єром": Щоб залучити гігантів на кшталт Volkswagen чи Bayer, Україна має адаптувати норми ЄС і пропонувати винятково привабливі умови, а не чекати, що ринок усе вирішить сам.
Про боргову "червону лінію"
Борги відходять на задній план: Хоча держборг сягнув 98,4% ВВП, перед загрозою знищення держави фокус зміщується на ефективність використання цих коштів для захисту.
Пом'якшення ризиків: Завдяки пільговим періодам програм ЄС (Ukraine Facility) та погашенню кредитів G7 (ERA) за рахунок заморожених активів РФ, боргове навантаження наразі не є надмірним.
Про гривню та політику НБУ
Банки-рантьє: Замість кредитування бізнесу (зростання лише на 3,1%), банки вкладають сотні мільярдів у депозитні сертифікати НБУ, перетворившись на фінансових рантьє.
Загроза після війни: Коли зовнішнє фінансування скоротиться, брак внутрішнього кредитування та дефіцит валюти можуть спровокувати девальвацію та інфляцію.
Які стратегічні орієнтири повинні бути у Нацбанка (Інфографіка РБК-Україна)
Про Євроінтеграцію без "рожевих окулярів"
Відсутність конкуренції: Україна наразі не може конкурувати з ЄС у літакобудуванні чи робототехніці, тому успіхом буде бодай локалізація європейських виробництв.
Кінець поступок: Після завершення війни європейські партнери перестануть заплющувати очі на невиконані зобов'язання, і відносини перейдуть у жорстку прагматичну площину.
Про демографічний вирок
Втрата кадрів: З країни виїхало майже 6 млн осіб, і за оцінками, менше половини планують повернутися, що вже створює дефіцит спеціалістів.
Шанс на повернення: Ситуація не є вироком; якщо після війни вдасться налагодити гідні умови життя та праці, можлива зворотна хвиля міграції.
Фінальний прогноз
Прогнози умовні: Робити точні прогнози на 5-10 років під час війни неможливо.
Головний ризик: Тилові скандали, корупція та непрозорі закупівлі демотивують суспільство і партнерів, ставлячи під сумнів здатність України відповідати європейським нормам.
Читайте також:
- ЄБРР погіршив прогноз щодо зростання економіки України на 2026 рік
- В Україні зростуть ціни, якщо ФОПи почнуть платити ПДВ: бліц з економістом КНЕУ