Кінець «радянщини»: як технології змінюють правила гри на полі бою — досвід «Чубаки»
Вінничанин, патріот та військовий, який вже дев’ять років стоїть на захисті України. Один із тих, хто пройшов гарт Майдану і для кого «Україна понад усе!» — не просто гасло, а життєвий вибір. Про шлях від юного добровольця до досвідченого командира, трансформацію «радянської» армії в технологічну силу та реалії сучасної війни — у відвертій розмові з військовослужбовцем 1 Окремого центру Сил Безпілотних Систем (14 полку) на псевдо «Чубака».
Про початок шляху: «У 2014-му мені не було 21, і бабуся-опікун не пускала на фронт»
—Ваш військовий шлях розпочався дуже рано. Ви фактично виросли в армії. Як це було? «Так, це правда. У 2014 році я був одним із тих свідомих патріотів Майдану, які одразу прагнули йти на фронт. Але мене ніхто не хотів брати — моє обличчя тоді зовсім не викликало довіри, я виглядав як дитина. До того ж моїм опікуном була бабуся, і вона юридично мала повне право не давати дозвіл на мою службу. Довелося чекати. Як тільки мені виповнився 21 рік і я отримав право самостійно розпоряджатися власним життям, я одразу пішов на контракт. Це був 2016 рік. Це не було спонтанне рішення — це було глибоке переконання. Усі мої друзі на той час вже служили в добробатах або ЗСУ, виконували завдання в АТО. Я постійно возив їм волонтерську допомогу, контактував із ними й відчував, що маю бути поруч».
Про різницю між АТО та «великою війною»
— Чи змінилося для вас обличчя ворога з початком повномасштабного вторгнення? Чим відрізняється досвід АТО від сьогоднішніх реалій? «Для військових, які пройшли АТО, ця війна відрізняється лише масштабом та технологіями. Тоді ми теж втрачали людей, теж будували еліту армії, і вже тоді зростало покоління, яке усвідомлювало: з цієї війни можна не повернутися. Для нас це завжди була війна, як би її не називали офіційно. Сьогодні все просто стало масштабнішим: більше людей, більше фінансів, більше технологій і політики. Я зустрів 24 лютого 2022 року вже як діючий військовий, на посаді головного сержанта взводу. О 5-й ранку я вже збирав спорядження. У нас були чіткі інструкції, кожен боєць знав свій маневр. Тому морально і фізично я був готовий на 100%».
Еволюція зброї: від старої БМП до сучасних дронів
— Як війна змінюється технічно на вашій пам’яті? «Якщо за часів АТО/ООС ми бачили «Мавіки» лише у снайперів чи розвідників і це було щось на кшталт «вау, дрон!», то зараз це масова зброя. Раніше я воював на старій радянській БМП, а сьогодні ми маємо величезний спектр закордонної техніки: від Humvee до складних артилерійських систем. Замість старих «Калашів» — сучасні гвинтівки Bren, AR, CZ. А дрони — це вже не просто «Мавіки», це FPV-дрони десятків виробників, DeepStrike та MiddleStrike системи. Спектр озброєння став неймовірно широким».
Про «совок» та нове покоління офіцерів
— Ви зараз очолюєте підрозділ нового зразка. Чи вдалося армії остаточно позбутися радянського спадку? «Трансформація триває, і це довгий процес. «Совок» в армії — це не про дисципліну (дисципліна якраз необхідна), а про людей старшого покоління, які намагаються нав’язати застарілі методи: «кругле носимо, квадратне котимо». Вони часто блокують сучасні технології та систематизацію процесів. Але зараз приходить нове покоління офіцерів та сержантів. Ми почали оперативніше приймати рішення, якісніше працювати з особовим складом. Наш досвід зараз унікальний — до нас приїжджають навчатися з-за кордону. Ми навчилися масштабувати цей досвід, хоча система ще й досі чинить опір у деяких бригадах».Секрети роботи підрозділу: «Наш результат видно на грошах»
— 1 Окремий центр Сил Безпілотних Систем (14-го полку) вважається флагманом. У чому ваша унікальність? «По-перше, це людина-центричність. Ми ставимо пріоритетом людський ресурс. По-друге, ми дуже технологічні. Найцікавіша фішка нашої роботи: ми часто не бачимо влучання в момент удару. Про результат ми дізнаємося пізніше — від наших OSINT-спеціалістів або коли «кацапи» починають вити у своїх пабліках про «хлопки» та прильоти. Найвища мотивація для моїх хлопців — бачити, як ми знищуємо тил противника, його логістику та енергетику. Наша ефективність вимірюється в мільйонних збитках для ворога». — Чому ми не б’ємо одразу по Кремлю? Це питання часто ставлять цивільні. «Все впирається в ефективність. Ми могли б запустити дрони на Москву «для картинки», але результат був би низьким. Армія — це не про «забаганки населення», це про математику. Кожен командир знає, якою ціною дістаються ракети чи дрони. Ми маємо діяти так, щоб за мінімальні кошти нанести максимальну шкоду військовій машині РФ. Це чітка, прорахована робота, а не «договорняки», як дехто думає».Рекрутинг: «Ми навчимо, головне — мотивація»
— Хто може потрапити до вашого підрозділу? Це лише «супергерої» з бойовим досвідом? «До нас приходять різні люди: айтівці, журналісти, спортсмени. Головне — не фізична форма (хоча вона важлива), а мотивація. Ми вкладаємо величезний ресурс у навчання — від керування «крилами» до психологічної підготовки. Ми — нелінійний підрозділ. Ви не потрапите до нас просто за розподілом у ТЦК. Потрібно заповнити анкету, пройти перевірку рекрутерів та відбір. Але якщо ви мотивовані працювати на технологічну перемогу — ми вас навчимо». — І наостанок: розвійте головний міф про мобілізацію. «Головний міф — це те, що людину одразу після ТЦК відправляють «на нуль». У нашому підрозділі, як і в багатьох інших професійних бригадах (наприклад, у Хартії чи 3-му штурмовому), підготовка триває мінімум 2–3 місяці. Ви проходите шлях від рекрута до бійця, опановуєте фах, проходите психологічну адаптацію. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб відправити непідготовлену людину в бій. Вірте офіційним джерелам, а не чуткам». Зацікавив підрозділ? Шукайте сторінку Першого окремого центру СБС, заповнюйте анкету та ставайте частиною технологічної сили України.